НАШІ СЛАВНІ ХЕРСОНЦІ:

ЗУСТРІЧ З ВАСИЛЕНКОМ М.О.

   Дружиненко Тетяна Федорівна, науковий керівник секції «Історичне краєзнавство» побувала на різдвяних гостинах у письменника Миколи Олександровича Василенка – почесного громадянина м. Херсона, людини-легенди. Вона зі своїми МАНівцями пише історію Херсонщини. У Миколи Олександровича дізнавалася про зародження Народного руху в нашому краї.

   Навчався Микола Олександрович у Херсонській середній школі №22. Вісімнадцятирічним хлопцем був вивезений на примусові роботи до Німеччини. Повернувшись на рідну землю, служив у Радянській Армії, а в 1947-му з політичних мотивів був ув’язнений на десять років у табори ГУЛАГу. Працював на вугільних шахтах Заполяр’я. У 1955-му був звільнений зі зняттям судимості.

   Закінчивши індустріальний технікум, працював електрослюсарем, майстром на Херсонському бавовняному комбінаті, інженером «Херсонського обленерго», старшим інженером на Херсонському виноробному заводі.

   Поезію писав зі шкільних років, та лише в 1990-му зміг видати перші поетичні збірки і невдовзі став членом Національної спілки письменників України.

   Його доробок – понад десять книжок. «У кожного був свій оберіг. Для поета Миколи Василенка таким оберегом стали рідна історія та культура, життєвий чин достойників, які словом і зброєю рятували націю від згасання на манівцях», – писала «Літературна Україна». 

   Миколі Олександровичу – 93! А в нього планів на майбутнє – «громадье», як писав Маяковський в поемі «Хорошо».

   Нехай здоровиться і пишеться!